Ще на початку нульових типовий український малий бізнес являв собою у кращому разі кіоск, магазин, невелике виробництво чи фірму з надання нагальних послуг. Нове покоління підприємців набагато технологічніше і часто воліє вибудовувати екосистему свого бізнесу таким чином, щоб її можна було згодом масштабувати якщо не на весь світ, то на певний сегмент на національному ринку — це точно. У нинішньому десятилітті багато підприємців кинулися підкорювати digital, AI-технології, Big Data та ін.

    Не залишилися осторонь і такі творчі люди, як Дмитро Закалюжний, кінопродюсер, засновник та власник Школи ProCut та ProCut Young School. Після закінчення Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого він із театром «Мимиричі» об'їздив усю Європу та рідну Україну. Пізніше Дмитро «приземлився» на вітчизняному телебаченні — спочатку як провідний режисер популярних шоу на телеканалах СТБ Новий, потім працював у грузинському телепроекті, присвяченому відомим у Грузії бізнесменам. Саме тоді у Дмитра зародилася мрія відкрити свою режисерську школу, і насамперед для дітей. А вже після знайомства з низкою грузинських олігархів зрозумів, що тепер треба ще й бізнес-школу закінчити, яка не тільки знання дасть, а й відповідними знайомствами озброє. Так Дмитро розпочав реалізацію своєї мрії, зробивши її основою випускного проекту в бізнес-школі. Так з'явилися Школа ProCut з її дитячим вектором ProCut Young School, а також курси відеомейкінгу та product placement. А ще вперше в історії українського кіно учні зі школи Дмитра Закалюжного зняли від початку до кінця кінофільм. «Синій птах» — це сценарій, складний монтаж, доросла голлівудська техніка, кілька місяців наполегливої ​​праці на знімальному майданчику та перша червона доріжка на прем'єрі.

    Про це, а також про те, чи може творча людина досягти успіху в бізнесі, чому партнерство завжди краще одиночного плавання, навіщо потрібні бізнес-школи і чому інвестувати в кіно вигідно, Family Office розмовляв з ентузіастом українського кіно Дмитром Закалюжним, який до нас на задушевну розмова прийшов не один, а з партнером з кіновиробництва – Анною Арденс, власницею студії візуальних комунікацій ARDENS.

    Aston Martin, Audi, Macallan, Apple та Ray-Ban

    Що спільного між цими всесвітньо відомими брендами, Дмитро Закалюжний знає не з чуток. Product placement — це об'єднує популярні маркетингові стратегії перелічених торгових марок. І це ціле мистецтво, причому не лише у рекламі, а й у кінематографі.

За статистикою лише 10% глядачів дивляться телевізійну рекламу. Дізнавшись таку цифру, хитрі маркетологи знайшли вихід: вони почали розміщувати рекламу у кіно. Логіка тут проста: якщо супергерой фільму рятуватиме світ у кросівках бренду Х, то продаж цих кросівок зросте на 20-30%. Перші приклади такого розміщення, що отримало назву product placement, ми могли спостерігати навіть у радянському кінематографі. Пам'ятаєте знаменитий фільм «Іван Васильович змінює професію»? Зверніть увагу, що герой Леоніда Куравльова тримає в руці – популярні сигарети Marlboro.

У світовому кінематографі є приклади як вдалої реклами, так і нав'язливо відразливої. Тим не менш, у головах кіноманів міцно зміцнилися нейронні зв'язки: «Якщо Джеймс Бонд – то Астон Мартін та віскі Macallan, якщо Перевізник (Френк Мартін) – то Ауді, якщо комп'ютер – то Apple, якщо круті окуляри – то авіатори від Ray Ban» . Ціна product placement у Голлівуді обчислюється мільйонами доларів. В Україні вона набагато нижча. 

Чому і як працює product placement?

Дмитро Закалюжний: Для компаній, які працюють у сегменті B2C, варіант розміщення реклами у кіно – ідеальний. Чому? Тому що не відбувається прямого впливу на свідомість споживача, як у прямій рекламі, яка не завжди спрацьовує. Кіно працює на дуже тонкому психологічному рівні. І нарешті, у українського великого бізнесу з'явилася можливість рекламуватися в нашому ж кіно. До того ж, це не коштує дорого, оскільки співвідношення «вихлопу» та вкладень виправдовує себе.

Крім того, у нашого бізнесу є можливість «прогнати» вкладення через кіно, якщо він заходить туди не як спонсор, а як інвестор. Автоматично такий бізнес отримує впізнаваність, розташування глядача, який не має можливості переключити канал або натиснути клік після 5 секунд перегляду. Правильний product placement органічно вставлений у сюжет таким чином, щоб я як глядач захотів придбати цей продукт.

У світовій практиці успішний новий приклад product placement - це Джордан Белфорд (Jordan Ross Belfort - американський оратор-мотиватор і колишній брокер. - FO). До виходу фільму «Вовк з Уолл-стріт» хтось знав, хто він такий? Ну, так, може бути вузьке коло профільних фахівців… Завдяки кінострічці його ім'я стало брендом, він їздить по всьому світу з лекціями, вони стали його бізнесом, хоча у фільмі він грає негативного героя та провів ув'язнення 22 місяці… Але кого це хвилює?

Такі торгові марки, як Uber, Audi завжди рекламуються в кіно. Це цікаво, тому що тобі не пропонують купити щось, а просто показують, як круто цим користуватися.

Кіно - це потужний інструмент впливу на глядача. Ось уявіть: людина прийшла в кіно, вона в хорошому настрої, вона готова платити за те, щоб розважитися. Він ідеально розташований сприйняти ваш бренд позитивно. Навіть якщо наш український глядач просто скачає кіно на торренті, він все одно у передчутті задоволення від перегляду і реклама все одно спрацює! Голлівуд на цьому й будує власний бізнес.

Замовником такої реклами у кіно є не лише бізнесмени, а й політики. Власники студій у Голлівуді завжди у контакті з урядом. За допомогою кіно можна підготувати глядача до потрібної події, наприклад, як це сталося у США, коли за кілька років до виборів Обами на пост президента там пройшов серіал «Претендент», у якому на посаду американського президента претендував мексиканець. Аудиторія добре сприйняла кіно та з його допомогою була підготовлена ​​до подальших, уже реальних подій. Можна згадати і нашого «Слугу народу».

Так само можна підготувати глядачів до вашої бізнес-ідеї. Якщо ви знаєте, який продукт ви випустите на ринок через рік-два-п'ять, слід використовувати його ідею в кіно вже зараз, і тоді вам гарантований попит на нього в майбутньому.

Зараз ідеальний час для реклами в кіно. Подивіться на ринок: усі зірки шоу-бізнесу захотіли у кіно. А вони мають величезну аудиторію! При цьому в історії кінематографу безліч прикладів, коли суперзірки брали участь у кіно за смішні гроші, бо чекали на інші роялті від такої участі, нефінансові. Тож інвестор може розраховувати не просто на рекламу в кіно чи причетність до найпопулярнішого виду мистецтва нашого часу, а й на повернення своїх інвестицій. Адже Україна має все необхідне, щоби реально стати кінокраїною.

Анна Арденс: Згадайте Джейсона Стейтема  на 1,5-тонній Audi А8, яка у фільмі ширяє, немов птах. Приземляється, їде далі на позамежній швидкості, а коли з авто виходить такий красень, ти думаєш: «Все! Це – мій автомобіль!»

Або згадайте автомобіль агента 007 - Aston Martin. На автовиставці у Франції марку було представлено виключно як автомобіль Джеймса Бонда. Тобто сам автобренд асоціює себе із кіно.

    Про українське кіно

    Маловідомий факт: національна кіноіндустрія має великі креативні та виробничі можливості. Після того, як основний замовник – Росія – пішов із українського ринку, вітчизняне кіно стало стрімко розвиватися. Так, після гучної прем'єри комедії «DZIDZIO Контрабас» у 2017 році, нові фільми стали з'являтися як гриби після дощу: серед них є і фентезі («Вартова застава»), і драми («Кіборги», «Донбас»), і комедії ( «Свінгери», «Божевільне весілля», «Я, ти, він, вона»), і навіть мультфільми («Вкрадена принцеса»). Касові збори українських фільмів у 2018 році становили майже 200 млн грн, а кількість глядачів лише в одній "Планеті кіно" перевищила 2,5 млн осіб.

Які перспективи українського кіно з погляду комерції?

Дмитро Закалюжний: Кіно в Україні — це вигідна справа, особливо, якщо знімати для закордонних замовників. Тому що закупівельна ціна у нас набагато нижча, при цьому технічний та професійний рівні високі. І якщо до відомих подій український ринок працював на російських замовників, то після розриву стосунків із ними в Україну почали приїжджати знімати і Америка, і Європа. Це вигідно.

При цьому найдешевший жанр – це комедії (бюджет «DZIDZIO Контрабас» становив 5,3 млн грн, при цьому касові збори  –  22,14 млн грн. – FO), а найдорожчий – це жанр фантастики та екшн.

Треба розуміти, що є різні категорії авторів. Є «митці», а є фінансово орієнтовані продюсери, які розуміють, як із кіно зробити бізнес. Мені завжди була цікава індустрія розваг як бізнес.

Анна Арденс: Зараз в Україну заходять сервісні проекти – це коли тут знімають рекламні ролики, кліпи. Світові проекти цікавляться нашою країною. Та ми й самі знаємо, що чудові: у нас багато талантів, локацій, людей та подій, які хочеться показати.

    Про дитячий проект

    Так склалося, що в Україні більшість освітніх проектів для дітей не цікаві з погляду прибутку. Не стала винятком і школа відеопродакшн для дітей ProCut Young School , яку заснував Дмитро.

Як народилася ідея створення проекту для дітей?

Дмитро Закалюжний: Початок такої школи заклав запит із Угорщини. Ще в період навчання у бізнес-школі я познайомився з Юрієм Прусом, компанія якого надавала цікаві та незвичайні для нашого ринку позики на розвиток бізнесу – це було р2р-кредитування від компанії AFA. У той момент, коли для розвитку бізнесу мені знадобилося фінансування, я звернувся до Юрія і компанія знайшла мені кредитора для реалізації задуманого.

З однозначних переваг такого варіанта фінансування зазначу наявність у компанії чіткого розуміння, що необхідне розвитку бізнесу. Постійний контакт із позичальниками та кредиторами дає дуже важливу для бізнесу гнучкість у прийнятті рішень. Наприклад, траплялося, мені потрібно було перенести термін платежу – з боку компанії бачу розуміння і бажання йти назустріч, оскільки вони знають – ми стоїмо дома, проект просувається. Тобто наявність такої взаємної довіри – це справді класно.

І хоча у підсумку угорський проект не був реалізований, ми створили  ProCut Young School  для українських хлопців, які дуже швидко приймають усі та досить відкриті для нового. Завдяки тому, що вони не мають креативних рамок і негативного життєвого досвіду, вони можу вигадувати абсолютно божевільні речі. Зрештою ми почали створювати фільми: спочатку для внутрішнього користування – випускні проекти, потім почали виставляти роботи на фестивалі. Наприклад, наша учень у 12 років отримав приз за найкращу чоловічу роль.

Після закінчення проекту "Синій птах" ми організували яскраву прем'єру у кінотеатрі «Київ» у центрі міста: червоні доріжки, лімузини, знамениті гості, батьки та друзі… Справжнє кіносвято!

Що пропонує наша школа дітям? Багато хто з них поїхав навчатися за цим профілем далі, але вже за кордоном. Є приклади, коли наші випускники зробили монтаж своїм джерелом доходу – наприклад, один 11-річний хлопчик пропонує послугу відеомонтажу на фріланс-майданчику $200. 2-3 ролики на тиждень - непоганий заробіток для підлітка.

Однак цього нам здалося мало! Ми вирішили створювати кіностудію, яка набирає дітей, утворює їх, знімає з ними контент та випускає на широкий ринок. Тобто, по суті, це продюсерський центр, який дає можливість нашим випускникам продовжувати свій розвиток далі.

    Про фінансування

    Незважаючи на те, що в Україні є Державне агентство України з питань кіно (Держкіно), одним з основних завдань якого є організація заходів щодо підтримки вітчизняного кінематографу, а витрати на цей напрямок у 2018 році склали 4,64 млн грн, багато продюсерів вважають за краще шукати фінансування самостійно. Так, із 35 українських фільмів, які побували у прокаті у 2018 році, 13 вийшло без держпідтримки.

«Ахіллесова п'ята» будь-якого нового бізнес-проекту – потреба у фінансуванні. Як ви вирішували це завдання?

Дмитро Закалюжний: Ідея створити дитяче кіно та пустити його у прокат видалася мені привабливою. Ми зібрали групу дітей, проте з'ясувалося, що внески за навчання становлять лише 15% від необхідного бюджету, оскільки в ході реалізації проект перетворився з альманаху на повнометражний. Так ми на початку проекту опинилися у фінансовій «ямі». Проте в активах у нас були хороші партнери, у тому числі «Планета кіно», медіапідтримка, класна команда кіношників, гарні зіркові актори, партнерська підтримка з локацій та костюмів та ін.

При цьому спочатку моя принципова позиція була – не звертатися до різноманітних фондів підтримки кіно. Я бачив, що такий підхід сильно розхолоджує продюсера, це помітно за результатом його роботи – на виході дуже мало проектів є інтересом з погляду бізнесу. Мені хотілося випустити комерційний продукт. Тож спочатку ми знімали на своїх ресурсах. Коли в нас уже було достатньо матеріалу та впевненості у перспективності проекту, ми почали шукати інвесторів та спонсорів.

Коли ти віриш у те, що робиш, рухаєшся до своєї мети і не відступаєш ні на крок, то ресурси є.

     Про бізнес-школи

Прийнято вважати, що хорошу бізнес-освіту можна здобути лише після навчання за програмою MBA, період навчання за якою залежить від стартових даних студента та конкретної програми. У середньому таке навчання складає від 2 до 5 років. Але іноді для старту своєї справи достатньо й звичайної бізнес-школи.

Що дала вам бізнес-школа та скільки часу знадобилося на навчання?

Дмитро Закалюжний: У моєму випадку навчання зайняло один місяць, щоправда, у режимі 12 годин 6 днів на тиждень. За цей час нам дали теорію, комунікації та певне бізнес-ком'юніті.

Анна Арденс:  На той момент у мене за плечима вже було майже 9 років досвіду у власній справі, але саме бізнес-школа дала розуміння того, як проект має зростати та масштабуватись, як взаємодіяти з людьми, вибудовувати маркетинг, вести фінанси та багато іншого. Тобто, це був такий інтенсивний за програмою міні-MBA. Після закінчення школи я зайнялася бізнесом із подвоєним ентузіазмом.

А ще що було чудово – це підтримка оточення, твоїх однокурсників. Цей час можна порівняти з дитинством, коли ти вчишся працювати у команді.

    Про партнерство

    Бізнес-партнерство — це об'єднання людей з їх досвідом, навичками та капіталом для реалізації спільної справи та отримання прибутку. Якщо поставитися до вибору партнера легковажно, то ціна невдачі може виявитися дуже високою: невиправдані очікування, невдоволення роботою, конфлікти та можливі матеріальні збитки. Тим не менш, багато бізнесменів надають перевагу саме такій формі співпраці.

З чого розпочиналося ваше партнерство з Ганною?

Дмитро Закалюжний : Коли ми розпочали зйомки, я відчув, що мені не вистачає хороших управлінців безпосередньо там, на знімальному майданчику. Це питання треба було вирішувати. І першою людиною, про яку я згадав, була Аня Арденс. Я подзвонив їй і завдяки Ані та її команді ми всі вдало реалізували.

Ганна Арденс: Чому я прийняла пропозицію? Довіра. І під час навчання у бізнес-школі, і після цього ми підтримували спілкування, яке вийшло на такий рівень, що ми навіть до кінця не промовляли умови партнерства і що ми матимемо на виході. Але я вплуталася в цю справу, довіривши Дімі свою команду.

Я переконана, що без партнерів, без команди створити щось масштабне неможливо. Звичайно, є ризики, що витрачена енергія може бути недооцінена партнером, і тоді це може призвести до вигоряння.

Партнери повинні чітко уявляти, що вони можуть дати спільному проекту. Звичайно, взаємини краще формалізувати на папері, але найчастіше якісь невербальні речі, непрописані, невисловлені, але відчутні, дають більший результат. Це безумство, але воно працює!