Про репутацію

Чим займається ваша агенція з управління репутацією?

Завдання нашого агентства — допомагати клієнтам (персоні чи компанії) зробити так, щоб при пошуковому запиті результат видачі максимально відображав позитивні та нейтральні моменти діяльності персони/компанії. Дуже просте завдання, здавалося б.

Чи можете охарактеризувати профіль ваших клієнтів? Хто це чиновники , політики, бізнесмени?

Ми не працюємо з малим бізнесом і навіть не з усіма представниками середнього бізнесу. Ми працюємо тільки з персонами та великими компаніями.

Важко сказати, яка у нас структура портфеля клієнтів у такому розрізі. Адже в Україні є цікава особливість – будь-який справді великий бізнес завжди біля політики. Або це політик, який має якесь відношення до бізнесу, і в мережі «б'ють» по його бізнесу через його політичну діяльність. Або навпаки. Тому складно поділити, де бізнес-клієнт, де політик.

Чи бувають ситуації, коли ви можете відмовити у своїх послугах потенційному клієнту?

Не часто, але буває. Іноді до нас звертаються клієнти, з якими ми просто не можемо працювати, оскільки це обмежено умовами роботи з клієнтами. Ми змушені їм відмовити у співпраці, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Ще у нас є певний внутрішній кодекс, згідно з яким ми не працюємо з персонами/компаніями з антиукраїнською позицією чи тими, які працюють на користь компаній, фізосіб чи держав, метою діяльності яких є завдати шкоди Україні, українській державності.

На якій стадії  роботи з репутацією  можна до вас звертатися? Чи трапляються ситуації, коли допомогти клієнту вже не можна?

Репутація – як спорт, не можна за день накачати м'язи чи навчитися бігати марафон. Це системна робота. Почати виправляти репутацію можна на будь-якому етапі, але слід розуміти, що це неможливо зробити «на завтра».

Можна прийти з поганою репутацією і задовго спробувати побудувати її заново. Багато хто думає, що можна прийти до когось, заплатити великі гроші і далі вони все самі зроблять. Це не так. У клієнта має бути велика внутрішня потреба реально змінитись. Не можна бути чашкою, а мати репутацію кубка. Тобто це можна зробити на якийсь короткий термін, але рано чи пізно всі скажуть: Ти ж чашка, перестань! (Усміхається). Отже, виправлення репутації – це спільна робота клієнта та агентства.

Наскільки недооцінено поняття репутації України?

Є два важливі аспекти, які на це впливають. Перший – в Україні мало прозорості, тож великі компанії не дуже переймаються своєю репутацією. Умовно, якщо Virgin Atlantic Ltd. (британська авіакомпанія. – FO) виник репутаційний скандал, то акції компанії опускаються в лістингу вниз, інвестори-співвласники обурюються, всі переживають, нервують через те, що відбувається. Тобто репутація має чіткий чи умовно чіткий грошовий вираз. Такий же приклад з Facebook: було два скандали, пов'язані з витоком даних, акції відразу впали вниз. Тобто на Заході є чітка кореляція: репутація – гроші, ми її не маємо.

Другий аспект пов'язаний з тим, що зараз все прискорилося. Ми живемо у дуже цікавий час, коли медіа стало дуже багато, умовно кожен користувач Facebook сам по собі вже медіа. У таких умовах дуже легко обрушити репутацію навіть чесної, правильної, доброї людини. І навпаки.

Крім того, через те, що інформації дуже багато, люди не копають глибоко: має місце фрагментарне, поверхове сприйняття матеріалів. Ніхто не читає лонґріди. Читають заголовок, у кращому разі ще перший абзац та й усе.

Тут ще важлива репутація самого медіа.

Нині взагалі медіа як джерело інформації знецінюються. Цікаво подивитись, що буде далі. Я не можу сказати, що це суто українська проблема. Ми живемо в епоху великих, різких, постійних змін, у тому числі в інформаційному просторі, у способі споживання інформації щодо інформації.

Нині вже можна говорити про епоху оракулів, коли окремі люди перетворилися на медіа. Людина медіа. Одна людина, а не інститут! І його думка важлива, вона впливає на уми. Люди більше довіряють іншим людям, аніж інститутам.

Як ви вважаєте,у чому причина недовіри до українських ЗМІ?

Медіа – це інститут, і незрозуміло, хто за ним стоїть. А ось конкретна людина – вона тобі подобається, ти їй симпатизуєш, ти їй довіряєш.

Ми, на жаль, бідна країна із дуже слабкими інститутами. І це стосується і держави, і ЗМІ. Усі медіа мають бенефіціари, у яких, у свою чергу, є власні інтереси. Навіть якщо говорити про те, що у нас немає цензури, тобто самоцензура, а отже, розраховувати на об'єктивність не доводиться... За офіційними даними, майже всі українські телеканали є збитковими або збитковими. Постає питання: навіщо тоді все це утримувати? Напевно, комусь це потрібне. Те саме стосується й багатьох великих українських інтернет-ресурсів.

Тому ставлення до репутації – так, нівельовано та дуже швидкоплинно, суспільство має дуже коротку пам'ять.