UA

    Напередодні чергового в компанії AFA  бізнес-івенту з Віталієм Біхуновим я замислилася: чому від пристрасті до бізнесу? Чому не від серйозних і виважених рішень, не від бізнес-плану, який має бути "всьому голова"? Чому від пристрасті – домінуючого людського почуття? Бо саме вид внутрішнього стану, який має плекати продуктивні емоції, що стануть каталізатором досягнення наших задумів і мрій, і залежатимуть успішність наших раціональних планів та майбутні результати. А які фактори впливають на наші резерви волі та обмежують наші ресурси, розібратися цікаво.

Зрештою, я зрозуміла: ми всі зволікаємо, наш організм, наш розум захищають собі тим, що навчилися зупиняти нас, аби ми не згоріли. Тож прокрастинація неминуча? Можливо, але, як на мене, вона може бути продуктивною. Саме прокрастинація може допомогти зарядитися енергією, відновити впевненість у собі та знайти нові ідеї.

    Погляд історичний

    Історія явища, як виявилося, налічує тисячоліття. Ще навіть стародавні єгиптяни мали в арсеналі два ієрогліфи для позначення такого відстрочення справ: із негативними наслідками – «Дурень, що затягнувши!» і з позитивними – «Слава Богу, що не ставши робити, аби тільки час даремно витратив!» Про особливий різновид лінощів також писав у 800 році до н. е. давньогрецький поет Гесіод: «Чоловік, що відклав роботу на довгу годину, з бідністю під руку далі по життю крокує». Цицерон (44 рік до н. е.) вважав повільність неприйнятною у будь-якій справі, а афінський історик Фукідід приблизно за 400 років до цього писав, що прокрастинація – одна з найбільш шкідливих людських рис: «Вона може принести користь лише при відкладанні початку воєнних дій, дозволяючи ретельніше підготуватися до війни...»

    Сам термін «прокрастинація» з'явився вже у Стародавньому Римі шляхом поєднання двох слів: прийменника pro («у напрямку, до, вперед») та прикметника crastinus («завтрашній»). Цікаво, чи не так? Такий собі позитивний контекст. З одного боку, це здатність не перевантажувати психіку у критичних ситуаціях – "я подумаю про це завтра", з іншого – талант мудрих політиків і воєначальників, які не приймають поспішних рішень, не вступають у конфлікт і не поспішають із рішеннями, що матиму вирішальне значення .

У нової історії термін виник лише у 1682 році, у проповіді преподобного Ентоні Уокера, який, притаманний традиціям Середньовіччя, оголосивши прокрастинацію гріхом. Негативу йому у XVIII столітті додало те, що це слово приклеїли до лозунгів промислової революції в духі «Заводи стояти, одні прокрастинатори навколо». Відтоді лінощі та скомпрометування латинський термін вже не розлучалися.

Сучасне визначення прокрастинації сформулював професор Дж. Р. Феррарі, керівник групи дослідників прокрастинації (PRG) з Університету Карлтона в Оттаві (Канада): прокрастинація – це шаблоном поведінки і 4) спричиняє у прокрастинатора стійке розлад чи почуття провини. Таке визначення стало результатом серйозної роботи у галузі нейробіології, психології та статистики. Але в цьому визначенні я зустріла ключову думку – усвідомленість як найважливіший ознака прокрастинації. А якщо людина розуміє, що потрібно шукати першопричину такого свого стану і прагне подолати всі перепони та обмеження, тоді все буде добре. Тоді прокрастинація стане продуктивним відпочинком, а не чинником самозасудження.

    Погляд продуктивний

    Наприклад, ми не знаємо, з чого почати, тому й час марно витрачаємо, і робота не рухається, і тривога зростає. Це – перша причина нашої прокрастинації. Відсутність плану чи розуміння подальших кроків лякають нас, а звідси – знову прокрастинація.

Знаєте, замість проглядання стрічки новин у соцмережах нашвидкуруч написати чернетку плану "захоплення світу", витрачений час перестане бути прокрастинацією, а перетворитися на легку і продуктивну перерву. На базі чернетки складіть список точних, вимірюваних цілей і вкажіть для кожного завдання конкретну годину його виконання. Можливо, варто для усунення відчуття тривоги передбачити потенційні ускладнення: погане інтернет-з`єднання, термінове завдання від шефа, затори на дорозі тощо. Щойно сплануєш виконання своїх завдань, одразу відчуваєш себе розслабленішою, без стресу та тривоги.

Проте план – це все. Потрібно знати подальші кроки досягнення етапів цього плану, а це не завжди очевидно одразу. Дедлайн, наприклад, через два дні, а ми все ще дивуємося на білий лист у Google Docs. І чим довше так ми робимо, тим менше ідей може завітати до нас. І тим більше прокрастинація поглинає нас.

    Що ж, я зазвичай варю каву і вдаюсь до методів генерації ідей:

 * малюю – пам'ятаєте, які каракулі та абстракції ми виводимо на нарадах? Виявляється, ці начебто безглузді картинки насправді стимулюють креативне мислення. До речі, люди, які малюють кола та овали, як правило, пропонують більше оригінальних ідей, ніж ті, хто зображує квадрати та ламані лінії;

 * спілкуюся з наймолодшими колегами та сином – дивно, наскільки іншим, нестандартним є бачення ситуацій та питань у людей молодшого покоління;

 * просто дозволяю собі усамітнитися, подивитись на дощ, послухати мантри – це дає змогу відновити емоційне рівновагу.

Проте від будь-яких методів не буде користі, якщо ви відчуваєте себе гнобленим або стривоженим. Погане самопочуття – ще одна поширена причина прокрастинації. У такому стані не виявиш високої продуктивності.

    На щастя, вчені розібралися, які речовини впливають на настрій і як його поліпшити:

 * дофамін – цей білок відповідає за мотивацію та задоволення від роботи. Чим його менше, тим більше ми дозволяємо лінощам занурюватися в нас. Щоб підняти рівень гормону, з'їжте дофаміновий ланч з таких продуктів: йогурт, горіхи, омега-3 жири (їх багато в червоній рибі) і темний шоколад. Або можна зайнятися фізичною активністю, наприклад бігом, плаванням чи йогою;

 * серотонін – від цього речовини безпосередньо залежить наш настрій. Медитація, прогулянка на сонці та шоколад – прості та швидкодіючі способи заправитися ним, поки ми прокрастинуємо;

 * ендорфін – цей нейропептид підвищує настрій та знижує стрес. Найкращий спосіб підвищити рівень гормону – заспівати або навіть промурлікати собі під ніс улюблену мелодію. Майже миттєвий викид ендорфіну забезпечено!

    Проте є така біда, як емоційне вигоряння на роботі. Навіть ВООЗ уже визнали цей стан хворобливим. Отже, море дедлайнів, постійні дзвінки і листування з колегами, зустрічі, наради та десятки годин роботи на тиждень можуть врешті-решт спричинити навіть розлад шлунково-кишкового тракту або підвищений тиск. Впізнаєте? І ось тут саме здорова прокрастинація допоможе відновити сили. Позбутися цього не так вже й складно – просто потрібно мати хобі чи додаткове заняття. Побічні захоплення наближають нас до мети, допомагають нам відпочити і задовольнити свій творчий початок, що неминуче позначається на результативності основної роботи. Google і Microsoft давно зрозуміли це і виділяють частину оплачуваної години на особисті проекти співробітників.

    Проте, щоб цей метод став насправді корисним, варто пам'ятати:

 * захоплення не повинно бути ключовим джерелом доходу;

 * не варто ставити собі дедлайни, краще експериментувати;

 * ваше заняття має приносити драйв, тож ви в жодному разі не повинні змушувати собі до нього.

Крім того, прокрастинація іноді дає змогу уникнути дискомфорту, сприймаючи його як виклик, що намагається перешкодити досягненню ваших цілей. Тоді я намагаюся довести самій собі, що я краще, ніж я думаю, а тому вартий, хоча б маленьких, але нагород. І за кожне подолання дискомфорту дарую собі приємні сюрпризи, якось ранкова чашка кави з подругами в суботу чи дводенна подорож із сином до старенької Європи. Ще й мотивацію підтримую в такий спосіб.

    Отже, мої висновки щодо прокрастинації такі:

 * якщо справи не робляться через інтернет, відключаємо інтернет, замикаємо холодильник, виключаємо телефон – навмисне відсікання собі від інструментів прокрастинації майже завжди допомагає налаштуватися на потрібний лад;

 * не завжди потрібно боротися із прокрастинацією. Іноді варто підкоритися їй, але зробити це красиво і з користю;

 * перед тим, як заглибитись у продуктивну прокрастинацію, напишіть план дій на потім;

 * якщо не знаєте, що робити, приберіть удома, ходіть пішки, слухайте музыку або дивіться на щось надихаюче;

 * струсніть свою систему гормонів радості – за допомогою правильної їжі та фізичної активності;

 * займіться улюбленим хобі;

 * знайдіть однодумців, щоб контролювати один одного і прокрастинувати разом;

 * киньте собі визов, аби перемогти страх дискомфорту, а в паузах нагороджуйте собі приємними дрібницями.

    І головне – замість того, щоб воювати з прокрастинацією, спробуйте подолати негативне ставлення до неї. Перестаньте вважати, що перерви – це помилка, сприймайте їх як частину методів подолання внутрішнього стресу, професійного вигоряння тощо. Щойно ви перестанете картати собі за прокрастинацію, психіка зможе вивільнити неабиякі ресурси, що раніше спрямовувалися на докори сумління. І ніколи не відкладайте через роботу свої мрії, не бойтесь виходити із зону комфорту – повірте, насолоджуватися життям нікому не заборонено.

 

Отримуйте унікальний контент, авторські матеріали, запрошення на закриті івенти