Говорити про якісь сформовані українські традиції інвестування ще зарано, навіть через 30 років незалежності нашої держави. Однак можна спостерігати й аналізувати започаткування та особливості такої культури. Пошуки вдалих способів капіталовкладень і додаткових джерел пасивного доходу дедалі більше непокоять наших співгромадян.

    Пасивний дохід — гарантований прибуток без ризиків для інвестора?

Пасивним здебільшого називають дохід, який не пов’язаний з будь-якою щоденною діяльністю. Це може бути дохід від:

* депозитів (у гривні або іноземній валюті)

* акцій компаній

* облігацій внутрішньої держпозики

* корпоративних облігацій внутрішніх емітентів

* євробондів

* здачі в оренду нерухомості та іншого майна

* купівлі дорогоцінних металів

* купівлі криптовалюти

* надання коштів у кредит під заставу

* франчайзингу.

До пасивного доходу часто відносять виплати за оренду нерухомості і роялті з авторських прав. При такому вигляді інвестування швидко заробити не вийде, але й ризик швидко втратити гроші прямує до нуля.

Що вибрати, як розрахувати можливий прибуток і спрогнозувати ризики? Такі питання постають перед потенційним інвестором. Брак інформації і знань з цього питання є чи не головною причиною зародкового стану ринку приватного інвестування в Україні.

«Найбільший мінус щодо питання інвестування — це неналежна фінансова грамотність наших громадян, — коментує ситуацію Ігор Перція, партнер фонду TA Ventures, — але при цьому у нас є кваліфіковані інвестори, які проходять спеціалізовані курси, навчання і готові надавати професійні фінансові послуги».

    Український «феномен»

Кожен третій розсудливий українець — інвестор

Незважаючи на зазначений фахівцями брак знань в питаннях фінансів, мало не кожен третій розсудливий українець є інвестором. Він вкладає в будівництво житла в якомусь ЖК, вивчивши ринок і профільтрувавши перед цим сотню аналогічних будов. Причому він купує квартиру не тому, що йому ніде жити. Це для нього стовідсоткова інвестиція.

«Як не парадоксально це звучить, але українці легше і більше інвестують, ніж американці, — ділиться своїми спостереженнями Юрій Прус, засновник Advance Finance Alliance (AFA). — Пересічний громадянин Америки зазвичай не думає про інвестиції. Він зайнятий питанням, як повернути кредит. Американська система так побудована, що борги з’являються ще на етапі вступу до університету. Після кредиту на навчання будуть кредити на машину, житло і т. ін. Тому про великі інвестиції думає набагато менше число американців. Зате, як правило, це власники бізнесів, спадкоємці статків з великим чеком. У них є свій seller і selling (торговець і торгівля — ред.)».

Безперечно, український ринок значно відстає у професійних інвестиціях. «Нам ще далеко до країн, що розвиваються, — зауважує Олексій Сухоруков, директор з розвитку бізнесу Української біржі. — І основна відмінність в тому, що ми поки не можемо запропонувати нашим співгромадянам великий вибір інструментів: придбання локальних інструментів пов’язане з певними бюрократичними й організаційними складнощами, а іноземні інструменти доступні поки далеко не всі і не всім».

Але зупинімося на доступних.

    Сам собі інвестор

Одна з перших можливостей для українців спробувати себе в ролі приватних інвесторів відбулася ще в 90-ті роки минулого століття, коли почалася активна приватизація держпідприємств. Для більшості вибір був передбачений: співробітники компанії, яка змінювала форму власності на ВАТ або ЗАТ, ставали її акціонерами. І тільки більш просунуті у фінансовому питанні (і щодо знань, і за обсягом накопичень) аналізували і скуповували акції найбільш, на їх погляд, перспективних підприємств. До речі, саме так українці, які вдало вклалися, змогли заробити свої перші мільйони.

Звісно, кожен вирішує сам для себе — інвестувати самостійно або звернутися до фінансового консультанта. Рівно так само, як і в інших сферах, що вимагають певної компетенції: шити костюм у кравця або кроїти самостійно, замовити гарнітур у мебляра або навчитися самому пиляти і стругати.

«Індивідуум не може бути хорошим інвестором, це суто професійна діяльність, — переконаний Юрій Прус. — Сьогодні термін „інвестиції“ настільки розмитий, що ми будь-якого вкладника називаємо інвестор». Якщо людина пішла в лікарню і її вилікували, чи можемо ми говорити, що саме вона вилікувала себе від хвороб, хоч нею і займався професійний лікар? Навряд чи. Так і в інвестиціях.

«Скажу більше, — пояснює свою позицію пан Прус, — припустимо, існує інституція зі значним капіталом, і вона хоче почати інвестувати, наприклад, в розробку нових ліків. Так ось ця інституція теж звернеться до спеціалізованої компанії, яка розуміє, як інвестувати в medical research (медичні дослідження — ред.). Так само як лікар-терапевт або хірург, хоч і знається на медицині, але з особистою проблемою медичного профілю він звернеться до вузького спеціаліста, в спеціалізовану клініку. Тому самостійні інвестиції і такий суто український феномен, як інвестклуби, не завжди є ефективними. Вони нагадують наш феномен дачі, де люди вирощують картоплю й огірки, не замислюючись про супутні витрати часу і ресурсів. Можливо, тому що основна мета в такому випадку не сам урожай, а процес його вирощування. Ніде в світі, окрім пострадянського простору, такого перенесення на фінансову сферу немає».

Витрати і ризики самостійного інвестування:

* колосальні витрати часового ресурсу на вивчення питання і кейсів

* психологічний тягар ухвалення рішень

* збільшення ризиків через нестачу знань у фінансових і юридичних питаннях

* ймовірність додаткових витрат через незнання нюансів законодавчої бази, режиму оподаткування та порядку вирішення спорів і судових справ.

    Банківський депозит: а чи варта гра свічок?

    Депозитні вклади все ще розглядаються українцями як простий і доступний інструмент пасивного доходу. При цьому не всі розуміють, що це вже не найкращий спосіб не те що примножити, але навіть зберегти свої кошти. На думку Олексія Сухорукова, директора з розвитку «Української біржі», найчастіше такі безризикові, на перший погляд, інвестиції, як депозити навіть не обженуть інфляцію, а податок на прибуток і зовсім нівелює всю цінність такого капіталовкладення. Припустимо, ви інвестуєте в банківський гривневий депозит під 8% річних. З урахуванням податків реальна ставка буде близько 7%, що вже менше за рівень річної інфляції. Так, це низькоризикова інвестиція, але й неприбуткова.

    Дати в кредит державі

    На думку пана Сухорукова, інвестиції в ОВДП (облігації внутрішньої державної позики — ред.) більше схожі на пасивний дохід, ніж у випадку з депозитами. На сьогодні відсотки за ними випереджають інфляцію і мають можливість безризиковості.

«Але поки цей інструмент набагато складніший, ніж депозит в банку, — коментує ситуацію експерт. — До того ж наші учасники ринку не дуже люблять надавати послуги з ОВДП клієнтам з чеком до 1 млн грн. Вважаю, незабаром в мобільних застосунках банків з’явиться опція покупки ОВДП і можна буде, наприклад, купити облігації на 10 тисяч гривень, заплативши символічну комісію в одну гривню».

Плюси вкладень в облігації внутрішньої держпозики:

* більш висока, ніж у випадку з депозитами, ставка — трохи вище 12% річних

* відсутність оподаткування

* можливість продати облігації з невеликою втратою прибутковості

* гарантії держави на повернення всієї суми вкладу незалежно від розміру та виплату відсотків.

Якщо говорити про недоліки ОВДП, то крім складнощів з їх придбанням, варто згадати ризик зростання інфляції і наявність комісії банку за послугу. Можлива ситуація, коли відсотки можуть не покрити різницю з падіння курсу.

    Про трейдинг замовте слово

    Через численну рекламу на онлайн-майданчиках трейдинг привертає дедалі більше громадян і помилково розглядається як спосіб приватного інвестування. Але, як наполягають фахівці, трейдинг — це зовсім інша історія.

«Давайте визначимося, що називати трейдингом, — пропонує Олексій Сухоруков, — Це напів- або професійна діяльність, якою займається співробітник фінустанови. Або це людина, готова здійснювати операції „купив-продав“ по кілька разів на день, і тоді її можна назвати трейдером. Але це не спосіб інвестицій, це спосіб заробітку. Більш того, якщо обмежитися операціями на внутрішньому українському ринку, приватним трейдерам тут робити абсолютно нічого. Це сумна ситуація, тому що у нас діє неадекватно жорстке регулювання. Ринок в умовах відсутності свободи розвиватися не може».

Професійні трейдери працюють в банках з великими сумами, виконують операції на десятки і сотні мільйонів. Тільки в цьому випадку може йтися про якийсь заробіток. Це професійна діяльність, а не індивідуальні інвестори. Якщо ж індивідуальний інвестор хоче вивчити професію трейдера, слід засвоїти аксіоми, «написані» грошима, втраченими на необережному поводженні.

Одна з них полягає у тому, що 95% трейдерів просто розоряються, і лише 5% виживають. Це не точна статистика, а оцінка ризиків. Річ у тім, що торговельні операції у багато разів ризикованіші за будь-яку іншу довгострокову стратегію, пов’язану з такими інструментами.

«Переконайтеся, що ви розумієте, що трейдер — це ризикована професія і це про заробити, а не зберегти, — попереджає директор з розвитку Української біржі. — Якщо ви готові втратити гроші, то можете освоювати цю професію, при тому, що є безліч охочих їй навчити. Але водночас є багато пройдисвітів, які шукають довірливих і жадібних новачків».

Серед ризиків, властивих приватній (позабанківській) трейдерській діяльності в Україні, можна виділити, наприклад, такі:

* порушення прав власності (не в останню чергу цей ризик йде від держави)

* обман з боку недобросовісних учасників ринку (наприклад, деяких Forex дилерів, які не мають навіть ліцензії, але завдяки рекламі успішно залучають кошти довірливих громадян)

* високий ризик помилки у виборі і моменті виходу / скидання акцій.

При цьому партнер фонду TA Ventures Ігор Перція вважає, що трейдинг — це високоліквідний інструмент з можливістю швидко заробити гроші. Але, як зазначає експерт, це «виключно професійна діяльність, яка є не надто простою для непідготовленої людини».

Згоден з ним і засновник компанії AFA Юрій Прус. «Пересічна людина не може якісно займатися трейдингом як мінімум через відсутність професійних знань, — стверджує фінансист, — Вона може прийти в компанію, передати свої кошти для ведення трейдингу для неї. Але людина при цьому має розуміти, що це як казино, і ніхто не знає, як працює фондовий ринок. Все побудовано на гіпотезах і порівняльному аналізі. Численна кількість абсолютно неконтрольованих факторів безпосередньо впливає на ринок. Якби хтось раптом дізнався, як це контролювати, він би миттєво став найбагатшим у світі. Якщо людина готова грати на фондовому ринку і готова втратити свої гроші, тоді все о’кей».

У США нещодавно з’явилася можливість грати на стоп-маркеті через застосунок. Звісно, це гра в «пощастить — не пощастить». Завдяки смартфону до такого «казино» є доступ у будь-якої людини, навіть з найменшим чеком. І ця маленька обставина з далекосяжними наслідками перекроїла мапу фондового ринку. Раніше велику його частину займали професіонали, компанії, які розуміють, що і як роблять. Зараз значно збільшилася частка так званих інвесторів-Буратіно, якими рухає не професійний розрахунок, а цікавість і азарт, підкріплені знаннями з інтернету. Наприклад, почувши, що майбутнє за електродвигунами, такий «інвестор» поспішає скупити акції Tesla. А за фактом ця компанія зовсім неприбуткова. Але люди купують її акції. Попит підштовхує ціну акцій вгору.

    Безризикових інвестицій не буває

    Авжеж, будь-який інвестор прагне до одного — максимально можливого гарантованого прибутку за мінімальних ризиків, а в ідеалі — за їх відсутності. При цьому директор з розвитку бізнесу «Української біржі» Олексій Сухоруков попереджає, що не існує безризикових інвестицій. Більш того, ризиків, на його думку, насправді забагато.

Є ціла наука — ризик-менеджмент, яка займається класифікацією цих ризиків

«Є ціла наука — ризик-менеджмент, яка займається класифікацією цих ризиків, оцінкою вірогідності, заходами із запобігання та мінімізації ймовірності виникнення, а також ліквідацією наслідків, — розповідає директор з розвитку „Української біржі“. — У банках і в будь-якої великої компанії є спеціальні люди, які цим займаються. За короткий період складно всі ці ризики чітко описати і зрозуміти, але є найпростіші малюнки. Наприклад, це ризик самого емітента, кредитний ризик. Існує не нульова ймовірність того, що той, кому ви віддали гроші, не поверне їх».

Самотужки «вибити» їх у правовому полі буде дуже складно. І щодо цього очевидним є перевага інвестування через компанії, які беруть цей та інші ризики на себе. Так, наприклад, компанія AFA, яка ефективно працює на українському ринку вже понад 12 років, повністю захищає приватних інвесторів від усіх ризиків, керуючи їхнім капіталом і створюючи гарантований пасивний дохід. Це сучасні стандарти, і чесні компанії намагаються їх наслідувати.

    Куди ж ліпше вкладати

    Однозначної відповіді немає. Фахівці одностайно стверджують, що, вибираючи інструмент, необхідно відштовхуватися від реалій і цілей вкладника, слід враховувати, як були зароблені гроші і для чого вони потрібні.

«Гроші, які виглядають однаково з точки зору кількості нулів, для всіх будуть різними, — пояснює пан Сухоруков, — Ситуації і мета у всіх різні: хтось інвестує, щоб купити квартиру або машину, а хтось — на пенсію. Тому десятка від десятки відрізняється. Тут немає і не може бути універсальної відповіді, як і в що інвестувати».

Наприклад, у людини є заощадження в 10 000 доларів. Куди їй піти з ними? Якщо гроші дісталися легко, то людина так само буде ставитися до ризику їх втратити: як прийшло — так і пішло. Вона, найімовірніше, піде в трейдинг, тому що там їй пообіцяють більше прибутку. Якщо кошти дісталися мозолями, працею, то, найімовірніше, вона не захоче ними ризикувати, а знайде професійного трейдера або компанію, яка допоможе зробити пасивний дохід, взявши на себе ризики.

На думку Олексія Сухорукова, пасивний дохід дуже залежить ще й від того, наскільки людина готова мислити широко. «Наприклад, є люди, — пояснює експерт, — які не довіряють державі і локальній валюті. Вони вважають за краще зберігати гроші в банківському сейфі або на депозиті в доларах, отримуючи смішні відсотки, які не покривають інфляцію та оподаткування. І тут уже не може йтися ні про яке примноження капіталу, а лише про те, як безпечно доправити гроші в банк на збереження ».

Пан Сухоруков також застерігає від універсальних порад і рішень у сфері інвестування. 10 років тому він написав цілу книгу про це, і відтоді мало що змінилося. За його спостереженнями, існує єдина універсальна порада: якщо ви не знаєте, куди інвестувати — не інвестуйте нікуди. Спочатку розберіться з тим, для чого ви хочете інвестувати ці гроші. Якщо ви хочете отримати якийсь додатковий дохід, то ви маєте розуміти, що в цьому випадку є ризик їх повністю втратити, і потрібно бути до нього готовим. Адже без ризику можна вкластися тільки в гривні і з мінімальною прибутковістю, всі інші інвестиції є ризиковими, але це справжня інвестиція, яка може бути прибутковою. Хоча є ймовірність частково або повністю втратити інвестовані кошти в разі помилки або форс-мажору.

Але є і хороша новина — у пошуках пасивного доходу завжди можна знайти компанію, яка пропонує послуги в сфері інвестування та бере на себе можливі ризики, пов’язані з капіталовкладеннями. За таким принципом працюють багато P2P-компаній, які розміщують кошти в малий і середній український бізнес шляхом надання кредитів під заставу нерухомості, землі та іншого ліквідного майна. Особливість такого інвестування в тому, що заставні договори підписуються безпосередньо на інвестора, а ризики між позичальником та інвестором несе керуюча компанія.

Вкладати в українські стартапи зараз популярно і престижно. Крім того, це корисно і перспективно для розвитку економіки країни в цілому. Тому такого роду інвестиції не тільки прибуткові в фінансовому сенсі, але й допомагають підвищити самооцінку вкладника.

У будь-якому разі, перш ніж піти в інвестиції, краще подумати і чітко відповісти на питання: яка мета моїх інвестицій, на який термін я готовий інвестувати, які речі мене можуть залучати, а які неприпустимі, чи хочу я взагалі інвестувати. Навіть прості відповіді й аналіз цих питань спростять завдання і допоможуть у відповіді на питання, куди вкластися.