Попередній яскравий приклад опору тиску банківської системи показала Ірландія. З 1966 по 1976 рік там сталося три страйки банків. Навряд чи хтось уявляв, чим закінчиться подібна витівка. Однак Центробанк Ірландії впевнено обмежив доступ до депозитів та готівки. Цілком неможливо було отримати зарплату, щось купити або розрахуватися, наприклад, за поставлені товари або їжу в магазині. Але ж життя не зупинилося і треба було шукати вихід. У хід пішли боргові розписки. Ірландці швидко обмінювалися кредитними зобов'язаннями, які становили навіть на пачках цигарок. А банками, які контролювали рух «нових грошей», стали пивні бари. Можна довго міркувати на тему, чому саме паби, але хто краще за бармена знає репутацію ірландця, чию розписку приймає? 

По суті, бармени, чи організували свою систему приватного кредитування: ірландець-паб-ірландець.