UA

    Ось якого висновку можна дійти, аналізуючи вищезгадані приклади: коли держава міцніє, вона робить це за рахунок своїх громадян, ніби «висмоктуючи» з них ресурси на свою користь. У цьому зв'язку добре згадати відому цитату швейцарського прозаїка Фрідріха Дюрренматта «Державу завжди називають батьківщиною, коли готуються до вбивства людей». І справді, будь-якій державній машині легко діяти прикриваючись гарним словом «Батьківщина». При цьому інтереси народу, як правило, не беруться до уваги.

Я ж вважаю, що кожному з нас треба сфокусуватися на власному благополуччі, добробуті своєї родини, а не в процвітанні держави. Адже ми житимемо добре, багато, не тоді, коли Україна зробить новий літак чи полетить на Марс, а коли кожен візьме та пофарбує стіни у себе в під'їзді або хоча б перестане викидати недопалки у вікно своєї машини. У суспільстві необхідно розвивати здорове почуття індивідуалізму . А до чого тут держава, спитаєте ви? Чим воно заважає особистому благополуччю громадян?

    Відповідь проста: держава стабільно відбирає у своїх громадян гроші за допомогою податків. За ідеєю, на ці кошти воно має виконувати одну зі своїх основних функцій – забезпечувати безпеку людей та самої держави. Але найчастіше це призводить до збагачення можновладців, а самі громадяни живуть у злиднях і страху. 

Наприклад, після Другої Світової війни оборонна функція держави відійшла на другий план, а її місце зайняла економіко-організаційна функція, тобто нібито держава тепер займається тим, що піднімає економіку. Так, у повоєнні роки, коли Європа лежала в руїнах, це було потрібно. Але з часом стало очевидним, що і з цією функцією держава не в змозі справлятися так ефективно, як це роблять корпорації. За прикладом далеко ходити не треба: порівняйте, як працює державна «Укрпошта» та комерційна «Нова Пошта», і ви переконаєтеся, що бізнес розвивати економіку виходить набагато ефективніше. І так у всьому та скрізь, не лише в Україні.

Можливо, чи соціальну функцію держава може виконувати добре? Допомагати бідним, захищати слабих? На жаль, як показують приклади з історії (Північна Корея, Куба, Венесуела), ідея побудови «справедливого суспільства» також виявилася утопічною. Щойно держава починає допомагати бідним громадянам, бідними стають усі, а неминучим супутником процесу є насильство. Держава відбирає ресурс у сильних (багатих) і віддає слабким (бідним), позбавляючи сильних змогу розвитку. Практика показує, що соціальний захист не працює. Допомогти слабким може тільки сильний, завдяки своєму зростанню та розвитку. Виходить, що державі слід допомагати не бідним, а багатим, створюючи їм найкомфортніші умови для ведення бізнесу, щоб ті, у свою чергу, могли допомогти бідним. Такий же сенс закладений у правилах поведінки в літаку при екстрених ситуаціях: першим кисневу маску одягнути на себе має доросла людина, тільки тоді вона зможе допомогти дитині. На жаль, в Україні соціалістичні ідеї теж дуже популярні: ми вважаємо за необхідність допомагати соціально незахищеним верствам населення. Але не хочемо помічати, що держава просто не в змозі виконувати це завдання ефективно. 

У наглядових громадян на цьому етапі має виникнути резонне питання: а навіщо тоді в принципі потрібна держава,якщо жодну зі своїх функцій вона може виконувати ефективно? І це питання в останні роки звучить все частіше. Держава ж, у страху втратити свої позиції, почала шукати новий сенс існування для себе. І зараз людство входить до нової парадигми, коли держави знову починають нас «рятувати». На цей раз від глобального потепління. Завдяки цій «рятувальній ідеї» існування держави знову набуло сенсу та потреби, а головне – приводу, щоб вилучати у своїх громадян і витрачати мільярди грошей. Не хочу викликати на себе гнів кліматичних алармістів, але є чіткі докази того, що нас намагаються ввести в оману агресивним впливом ЗМІ, за яким просто не чути голосу справжніх вчених-кліматологів. Клімат Землі змінювався, змінюється і змінюватиметься, і це пов'язано з діяльністю людства, як нам подають. Але держави, в руках яких сконцентровані величезні гроші, а отже, і можливість для пропаганди, кидають цілі країни та народи у владу деструктивних ідей.

    Що робити нам, простим громадянам? - Запитайте мене ви. Думаю, українці вже давно знайшли відповідь. Усі 30 років існування нашої країни держава вважалася ворожою структурою, чиновники та силовики – противниками, а ігнорування державних заборон, ухилення від податків та військової служби – обов'язком будь-якої розсудливої ​​людини (за винятком невеликої «відлиги» у відносинах громадян та держави у 2014 році, коли уряд отримав «зелене світло» від народу, але трансформація української держави на Батьківщину так і не відбулася). Ми не віримо уряду, ми не віримо судовій системі, ми ігноруємо реформи та правила. І я вважаю, що українці мають на те причини. 

Що ж може зробити держава, якщо вона й справді зацікавлена ​​у добробуті свого народу? Відповідь максимально проста: дати спокій своїм громадянам або скажемо просто - не заважати!

Отримуйте унікальний контент, авторські матеріали, запрошення на закриті івенти