UA

    Поточний борг Фонду гарантування вкладів фізосіб перед урядом складає 46,9 млрд грн, за якими до 2031 року буде нараховано відсотки у розмірі ще 64,2 млрд. Разом у 2025–2031 роках Фонд має повернути понад 111 млрд грн. За розрахунками фінансових експертів, дефіцит може становити приблизно 80 млрд грн, що значно ускладнить виконання Фондом своїх обов'язків. Чи допоможуть чергові ініціативи держави мінімізувати ризики, пов'язані із непогашенням боргових зобов'язань ФГВФО?

    Нагадаємо, що Фонд гарантування вкладів фізосіб повністю виконав свої зобов'язання перед вкладниками майже ста банків , які підлягають виведенню з ринку після банківської кризи. Для цього у 2014–2017 роках Фонд був змушений залучити кредити Мінфіну та Нацбанку України на загальну суму близько 80 млрд. грн., причому під досить значні ставки — 10–14% річних. Незважаючи на те, що кредит Нацбанку був повністю погашений, а борг уряду Фонд виплачує з випередженням графіка, його сукупні зобов'язання все ще суттєво перевищують активи і гроші треба десь брати.

    Днями Фонд планував черговий продаж активів десяти банків-банкрутів на загальну суму приблизно 1,4 млрд. грн. Варто зазначити, що більшість банків, що підлягають ліквідації, вже розпродано, і на даний момент залишилося активів на менше 99 млрд грн. Але навряд чи вдасться врятувати фінанси в такому розмірі. Як правило, реальні суми від продажу активів нижчі від очікуваного Фондом рівня.

    Так, у травні на аукціонах з продажу активів ліквідованих банків Фонду вдалося виручити рекордні за попередні три роки торгів 996 млн. грн. При цьому лише 46 із 581 відкритого електронного аукціону виявилися результативними. Інші не відбулися через відсутність учасників, зацікавлених у купівлі майна.

    Слабкий інтерес з боку потенційних покупців обумовлений низькою якістю більшості активів, що виставляються. Крім того, не варто унеможливлювати вплив корупційної складової.

    У результаті складається ситуація, коли Фонд не вистачає коштів для повного погашення боргу перед урядом. Мінімізувати свої витрати та відшкодувати частину втрат держава має намір за рахунок активів колишніх власників збанкрутілих банків та пов'язаних з ними осіб, у тому числі за рахунок активів за кордоном. Фонд уже подав позови до суду проти деяких екс-власників банків-банкрутів. Але, як показала практика, судові процеси такого плану можуть бути тривалими та далеко не завжди успішними.

    Ще одна ініціатива пов'язана із збільшенням граничної суми гарантування вкладів фізосіб. Так, до Верховної Ради внесено законопроект, який передбачає двоетапне збільшення суми гарантування вкладів фізосіб з 200 тис. до 400 тис. грн одразу після набрання чинності законом і до 600 тис. грн — з 1 січня 2023 року.

    Ситуація із гарантією вкладу є основною причиною того, що заможний інвестор не довіряє свої гроші банкам.

    Тут важливим є момент двоїстості розуміння поняття «гарантія вкладу» з боку держави. ФГВФО заявляє про повний захист 98,4% вкладів в українських банках. Але це тотожно гарантії 98,4% коштів фізосіб Фонду. Необхідна сума для покриття ризиків з боку Фонду на даний момент становить близько 500 млрд грн, а доступна до використання як безпосереднє покриття — лише половина з них. Цей дефіцит покривається кредитами НБУ та Мінфіну.

    Ще однією спробою впоратися з вантажем кредитних зобов'язань став запуск Фондом проекту імплементації голландської моделі з передачі в оренду нерухомості, виставленої за борги, з покроковим зниженням стартової ціни (орендної плати). Але за всієї привабливості голландських аукціонів у реаліях українського фінансового сектора важливо пам'ятати, що ФГВФО має право використовувати певні «хитрощі» при формуванні аукціонних пулів та оформленні результатів аукціонних торгів.

    По-перше, Фонд має право скасувати аукціон на будь-якій стадії його проведення та, що парадоксально, навіть після повної оплати лота переможцем.

    По-друге, нерідко ФГВФО виставляє на аукціони проблемні активи. Так вийшло, що процесуальна заборона забезпечувати судам позов шляхом накладення арешту на майно збанкрутілого банку дає право Фонду виставляти на аукціон майно із судовим розглядом права власності. При цьому інвестор часто не обізнаний з цим фактом. Тому, якщо майно на аукціоні так і не вдалося продати (з перерахованих вище причин), Фонд вдаватиметься до кредитування, щоб розрахуватися з інвестором. Виходить своєрідне замкнене коло між Фондом, Мінфіном та НБУ, адже борг перед державою погашається за рахунок вкладів чинних банків-учасників.

    На сьогоднішній день норма про гарантування виплат інвесторам поширюється на всі банки України, крім АТ «Ощадбанк», але незабаром і його можуть приєднати до Фонду гарантування вкладів фізосіб. Відповідний законопроект уже зареєстровано у Верховній Раді.

    Як запевнив глава Ощадбанку Сергій Наумов , вступ фінустанови до ФГВФО не позначиться на його вкладниках. Втім, цей крок обмежує страхування вкладу з боку держави на суму до 200 тис. грн. У свою чергу пан Наумов стверджує, що якщо внесок в Ощадбанку до дня вступу банку до Фонду перевищує порогові 200 тис. грн, то держава бере на себе гарантії виплати і за ними. Очевидно, необхідність сплатити 1% регулятивного капіталу банку на дату набуття членства у Фонді дає таку впевненість. Але це поки що лише обіцянки.

    На думку директора-розпорядника ФГВФО Світлани Рекрут , успішна реструктуризація боргів Фонду разом із розширенням гарантій на Ощадбанк та підвищенням гарантованої суми за вкладами сприятимуть стабільній роботі Фонду та фінансовій стабільності країни. Сподіваємось…

 

Отримуйте унікальний контент, авторські матеріали, запрошення на закриті івенти